Тар кезең романында игельстромның Уфаның правителін түн ішінде шақыртуына не себеп болды?​

к жанру сказки .ансельм-романтик-фантазер, для себя,особую сказочную действительность.

это письмо мальчику.лидии михайловне его было жаль.и она нашла способ хоть как то мальчику.

а. с. пушкин вкладывал в свои произведение душу. читаешь, и не надо комментировать потому, что все оживает, оживают мысль и чувства поэта, воплощенные в бессмертно прекрасных словах, звуках, образах, воссозданных силой воображения, силой искусства.когда ты маленький, то тебе читают сказки пушкина, и ты переживаешь вместе с героями этих сказок под "мелодичный голос", заключенный в стихотворном ритме.отражен в сказках пушкина также и определенный уклад жизни простых людей. на руси девушки проводили вечера за рукоделием и общением друг с другом, рассказывая свои мысли и мечты:   "три девицы под окном.мысль о правде, о справедливости, о добре и зле глубоко волновали человека всегда. и всегда хотелось верить, что как бы ни сильны и наглы зло, корысть, властолюбие и несправедливость, они своей ненасытностью в конце концов сами себя накажут, а правда рано или поздно возьмет свое. правда пушкин видел, что в жизни это бывает реже, чем в сказке, но тем приятнее было писать эти сказки.

я вважаю, що не можливо виправдати коханням зраду. можна віддати своє життя, але чи можна щоб інші розраховувалися за те, що ти бажаєш володіти жінкою? коли б він вивів її з облоги, можливо, навіть її близьких, але ж не віддати на погибель брата, батька та стільки співвітчизників!  

  не думаю, що можливо залишитися людиною і спати спокійно в обіймах жінки, за яку так розрахувалися. все одне прокляне життя, коли трохи розійдеться марево пристрасті. тому вчинок тараса, мені здається , меньш жахливим. це як дати спокій людині приреченній на страшні страждання.

  любов ніколи не виправдає жертовності інших через твоє бажання. любов сама загине поряд, чим залишиться жити на довгі роки. любов - це настільки велике почуття, що поряд з   нікчемністю та зрадою не може існувати.