Ходив кобзар із дитиною. Хто бублик дасть, хто гроші. Гірке життя, та ще гірше - залишити дитину напризволяще.
Зовсім старий став кобзар, а Іванко підростав і допомагав названому батькові клунки носити. Кобзар передавав свої знання і вміння допитливому і здібному хлопчині, який із задоволенням переймав науку.
Не самотньо було кобзареві. Полюбив він Іванка, як рідного. З ледве помітною посмішкою засинав він під тихий спів хлопчини і гру на кобзі.
З часом прийшла пора розлучатися - пішов старий до Бога. А хлопець достойно продовжив справу названого батька.
Спасибо
Ответ дал: Гость
1) всеволод рождественский
2)
Ответ дал: Гость
но ленский, не имев конечно охоты узы брака несть, с онегиным желал сердечно знакомство покороче свесть. они сошлись. волна и камень,стихи и проза, лед и пламеньне столь различны меж собой. сперва взаимной разнотой они друг другу были скучны; потом понравились; потомсъезжались каждый день верхом, и скоро стали неразлучны. так люди (первый каюсь я) от делать нечего друзья.
Популярные вопросы