Як написати продовження оповідання Шурка та Шурко?

в сучасному світі так багато несправедливості та байдужості, і так мало любові, поваги та взає. і єдине місце де людина може сховатися від зла - це її родина. але састо буває, що саме вона й не тільки не захищає, але й виштовхує людину в світ без підтримки.

так було і в родині героїв дж.олдріджа. ні батько, ні мати не любили свого сина, бо він був для них тягарем. вони майже не виховували його, і хлопчик ріс так, як вмів, не таким, яким вони хотіли його бачити. і лише біда батькові побачити справжнє обличчя власного сина.

я вважаю, що любов, турбота, розуміння потреб інших, які можна виховати лише у родині, край необхідні нашому світу. любляча людина буде поширювати навколо себе любов і добро.

лише збереження і виховування чистих людських взаємин може врятувати  наш світ.

в этом стихотворении описывает плавный переход с ночи к

автор передает глубину ночи фразой "ночные тени, тени без конца", и резкий переход с ночи к рассвету передает волшебством "ряд волшебных изменений" на заре он делает усиление - восклицает заря,заря! в начале говорит о робком авторы говорят так когда описывают в данном случае - это любовь к природе, к её

взять себя в руки -собраться

бросать слова на ветер-говорить без пользы или необдуманно; опрометчиво обещать и не выполнять обещанного.

волять дурака- ничего не делать

вверх ногами -. в перевёрнутом положении, низом вверх.

водить за нос -обманывать

делать из мухи слона-преувеличивать

гнаться за двумя зайцами-пытаться одновременно достичь двух различных целей,выполнить два разных дела.

душа в пятки   ушла- сильно испугался

кот наплакал-мало 

мотать на ус- 

остаться с носом -терпеть неудачу, оста¬ваться без того, на что надеялся, рассчитывал, чего добивался.

одного разу, в останній день семестра, ми з друзями пішли на замок. на горі, під замком є закинута тур. база, і дві багатоетажні будівлі. ми там гралися, сміялися, жартували, раділи останньому дню в семестрі. і ось ми вирішили піти в одну з багатоетажок. ми знаємо що там нікого нема, і вона давно покинута. коли ми підходили то побачили світло в одній із кімнат другої будівлі, вона була дальше від першої. ми зупинилися. стоїмо. і ось відкриваються двері того будинку, виходить дід. ми не знаємо хто то був, можливо охоронець, можливо зовсім випадкова людина, але ми налякалися, і що духу тікали звідти.

p.s. якщо написати що то було темного, морозкого вечора. лампочка блимала, і по стінам ходили тіні. буде страшніше