Цитатное описание Петра 1 как великого императора в произведении "Восковая персона".

автор противопоставляет учительницу насте. "учительница постояла и медленно пошла вслед за гробом", " подошла к гробу наклонилась и поцеловала катерину петровну в высохшую желтую руку",как бы прося прощения за молодеж,которые далеки от своих родителей, у которых своя жизнь!

війна поклала свій слід на кожній людині. війна ні над ким не зжалілася.

на теперішній час ще є декілька дітей-війни. але через декілька років не залишиться для наших нащадків згадки про ті сумні часи. де загибли багато людей. де люди довіряли своє життя невідомим людям. 

у цих двох творах головні герої виживають, але їхні сім"ї загинули. вони живуть і надалі, але з великим горем на серці. яке дуже важко забути. адже там загинули їхні сім"ї. в одному творі його сім"я загинула через авіостанцію. тому що їхній будинок був близько біля автостанції. в другому творі після війни він зайшов у рідну школу, яку не впізнав. але коли він зайшов у клас, то він побачив надпис на дожці: "подорожній, коли ти прийдеш у ". це написав він на уроці. він не закінчений. тому що там не , а спарта. це дві різні сім"ї, де загинула вся сім"я крім того хто пішов на війну. це дві різні долі, яких опалила війна!

стихотворение состоит из четырёх строф. они связаны между собой не только по смыслу, но и интонацией. кажется, что первая строфа как бы плавно и играючи переходит во вторую и так далее.

«люблю грозу в начале мая,

когда весенний, первый гром,

как бы резвяся и играя,

грохочет в небе голубом».

так звучит начало стихотворения, и я сразу представляю себе весну с радостным, весёлым дождём и первым громом. это творение не имеет адресата, но здесь есть лирический герой- автор. он представляется нам как рассказчик, который воспевает природу, её весеннюю красоту и величие. внутренний мир героя переполнен радостью и восторгом. герой стихотворения открывает неповторимую красоту не только очевидных, но и скрытых от обычного глаза явлений