Анализ стиха Василя Симоненка «Ты знаешь, що ти людина

Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.
Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Основна думка: людина — велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.
Композиція: поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.

Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.

Проблематика:

людина і суспільство (призначення людини на землі);
індивідуальність кожної людини;
швидкоплинність часу і життя.
Художні засоби:

Повтори: Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?»
Риторичний оклик: «Гляди ж не Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».

я же не знаю твою маму,могу тольк про свою написать!

моя мама самая лучшая. мою маму зовут наташа и я могу сказать без преувиличений,что она самая лучшая! я горжусь ей и хочу быть в будующем на неё похожей. мамуле 33,но у неё уже двое прекрасных детей. она прекрасно готовит,держит дом и семью   в опрятности и чистоте. мама самая добрая и красивая. она всегда готова мне советом или каким-то действием. ну и ещё пару предложений бурды наподобие..

  это из текста

 

 

была у меня мамочка, ласковая, добрая, милая. жили мы с мамочкой в маленьком домике на берегу волги. домик был такой чистый и светленький, а из окон нашей квартиры видно было и широкую, красивую волгу, и огромные двухэтажные пароходы, и барки, и пристань на берегу, и толпы гуляющих, выходивших в определенные часы на эту пристань встречать приходящие и мы с мамочкой ходили туда, только редко, редко: мамочка давала уроки в нашем городе, и ей нельзя было гулять со мною так часто, как бы мне хотелось.