Отзыв на рассказ абрамова материнское сердце , 25 ​

наполохатися-

зима-чудесное время года. на улице всё белым-бело.   снег падает на деревья и улицы, лежит на крышах домов. природа будто замерла в ожидании чуда. этот замечательный снежный день я провел на улице со своими друзьями. мы много катались на санках, играли в снежки, лепили снеговика и строили снежную крепость.   но зимний день короткий. как-то незаметно и быстро наступили сумерки. когда я вернулся домой с удовольствием вспоминал всё, что с нами было днем. наблюдал за снегом из окна и с   нетерпением ждал следующего   дня. зима- лучшее время года.

человек, утешивший мать, должен чувствовать переживание матери, одновременно чувство выполненного долга, чувство некого спокойствия.

я вважаю, що не можливо виправдати коханням зраду. можна віддати своє життя, але чи можна щоб інші розраховувалися за те, що ти бажаєш володіти жінкою? коли б він вивів її з облоги, можливо, навіть її близьких, але ж не віддати на погибель брата, батька та стільки співвітчизників!  

  не думаю, що можливо залишитися людиною і спати спокійно в обіймах жінки, за яку так розрахувалися. все одне прокляне життя, коли трохи розійдеться марево пристрасті. тому вчинок тараса, мені здається , меньш жахливим. це як дати спокій людині приреченній на страшні страждання.

  любов ніколи не виправдає жертовності інших через твоє бажання. любов сама загине поряд, чим залишиться жити на довгі роки. любов - це настільки велике почуття, що поряд з   нікчемністю та зрадою не може існувати.