Каковы особенности композиции поэмы "мцыри"? характеристика образа мцыри.​

1. родился 22 августа 1920 года в маленьком городке уокиган в неимущей семье. отец был электриком. в детские года его окружали любовь и забота близких людей, поэтому детство навсегда осталось золотой порой, а семья - наибольшей ценностью в жизни.2. “у меня не было средств, чтобы поступить в университет, впрочем, в университете ничего не для становления личности,  писатель  должен учить себя сам. я посещал публичную библиотеку, работал там з- 4 дня каждую неделю. до 20 лет я уже прочитал все значительные пьесы, знал американскую, французскую, итальянскую, …”

3. в 1932 году начал писать. первый  рассказ  опубликован в 1938 году. каждую неделю рей бредбери пишет по рассказу, но публикует лишь некоторые, остальное сжигает. всемирное признание принесли в 1951 году “марсианские хроники”, в 1953 - “451 градус по фаренгейту”.

4. интересные факты: любимым героем был капитан немо; воспитывался на семейной легенде о прабабушке, которую якобы сожгли во время процесса над ведьмами в 1692 году;   автор  свыше 800 произведений разных жанров; второе имя достал в честь актера дугласа фербенкса.iii. слово учителя. рей дуглас бредбери вошел в как писатель-фантаст, как писатель с не какой-нибудь творческой фантазией. его произведения захватываютсвоей невероятностью, оригинальностью. когда их читаешь, кажется, чточеловек  не способен такое даже вообразить. погружаешься вместе с героями произведений в будущее, в прошлое, сопровождаешь их, сочувствуешь им, находишься рядом с ними и стараешься даже . вы , наверное, неоднократно видели фантастические фильмы, читали фантастичные рассказы.

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

мой отзыв об этой сказке таков зачем загадывать жения когда у тебя и так все хорошо но если тебе придоставился такой шанс то нельзя использовать его по пустякам

как хорошо бывает брать интервью у интересных людей. в последнее время для меня настолько стала скучной моя работа-журналист, а ведь когда-то я мечтала быть журналистом.как-то раз в мою дверь раздались звонки. я побежала, к моему большому удивлению-это была моя одноклассница, с которой я уже не виделась более 10 лет. я была рада видеть ее, я ее встретила, угостила вкусностями. вдруг она меня прервала и сообщила для меня приятную новость: " тебе сегодня надо будет взять интервью у   валерия костантиновича! " валерий костантинович-наш учитель музыки, который уехал загранку и стал музыкантом. мы его любили, он был интелегентным, образованным, интересным человеком. мне как-то приходилось брать у него интервью, но это было 5 лет назад. мне было приятно, что я буду брать интервью у валерия костантиновича, ведь он интересный и разносторонний человек. как хорошо, что такие люди еще остались.