Айтысты өзге жанрлармен салыстыра отырып өзіндік ерекшеліктерін анықтайық

«… и вдруг я заметила, что по другой стороне моста медленно ползет красивая приземистая зеленоватая, похожая на большого жука-бронзовку машина. перед у нее был узкий, сверкающий, пологие крылья плотно прижаты к бокам, вытянутые фары словно вросли в туловище машины. машина медленно ползла по мосту. в ней сидело двое. когда машина поравнялась со мной под большим фонарем моста, мне почудилось, что люди в машине смотрят на меня. машина медленно прошла дальше, но вдруг повернула круто, быстро скользнула на другую сторону моста и пошла мне навстречу. у меня заколотилось сердце. бесшумно подкатив, машина остановилась недалеко от фонаря. сидевшие в ней бесцеремонно разглядывали меня.

– она?   – услышала я негромкий голос.

– она, она, сан-дмич, . чем не устя?

– всюду вам устя мерещится!

– а безброва-то, безброва до чего!

– и конопатинки просто прелесть. а? мадрид и лиссабон, сено-солома! неужели нашли?

я боялась пошевельнуться, у меня не хватало духу еще раз оглянуться на машину. я стояла, замерев у перил, схватившись за них обеими руками. я слышала, как за моей спиной хлопнули дверцы машины. тихие шаги послышались позади меня.

«уж не шпионы ли? » – подумала я. …»

эта пословица говорит о том что бесполезно делать ненужную работу которая ничем не . ведь в лесу и так мног дров ! а дрова это те же самые деревья к тому же бесполезные в лесу!

пиши мне ща нее 5 поставили

собрался однажды петя  с дедом на .  дедушка сидит, удочки подготавливает, узлы вяжет, крючки прикрепляет, а петя за компьютером играет. дедушка говорит: - «петя, иди я тебя научу правильно крючки крепить, чтобы не оборвались». петя ему отвечает: - «нет, дед, я занят. я и так все умею». дедушка опять его зовет: - «петя, иди я покажу, как правильно удочку закидывать». петя снова: - нет, дед, я занят. я и так все умею».

вот пришли они на озеро рыбачить, закидывает петя удочку,  цепляет себя за штаны и падает прямо в воду. дедушка смеется и говорит: - « без труда, нет и плода».

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.