Пригадайте, чим був зумовлений інтерес німецького філософа в гумбольдта до культури сходу. чи те саме спонукало байрона звернутися до української теми в поемі мазепа? відповідь аргументуйте

павло глазовий народився зо серпня 1922 року в так званому історичному козацькому дикому полі у смт новоскалювата (тодішня кіровоградщина) миколаївської області у родині хлібороба. його предки носили козацьке прізвище окань. але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. існує версія, що слово «окань» пов'язане з мірою довжини в київській русі.11-річним хлопчаком павло пережив голодомор. у страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.після восьмирічки закінчив педучилище в новомосковську дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. один рік попрацював учителем молодших класів. в армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із внз після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.згодом потрапив у блокадний ленінград, нагороджений медаллю «за оборону ленінграда». звичайно, солдатам давали більший пайок, ніж цивільному населенню, але набідувалися й вони добряче. після блокади павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.і після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних штепселя й тарапуньки.вищу освіту павло здобув у київському педагогічному інституті (1950 з 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «перець», згодом — заступником головного редактора журналу «мистецтво».був членом спілки письменників україни з 1968 р. автор поеми «слався, вітчизно моя! », 13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. заслужений діяч мистецтв україни (1993). нагороджений орденом «за заслуги» iii ступеня (1997).помер павло глазовий 2004 р.його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, постать визначного українського сміхованця павла прокоповича глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. у виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. він був лауреатом літературної премії імені остапа вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно

нельзя судить о том победитель он или побежденный, но если посмотреть на конфликты, в которых он участвовал, то можно сказать, что в любовном конфликте он проиграл, т.к. софья ему не досталась,но в конфликте, где чацкий якобы "сошел с ума", он оказался победителем, потому что когда узнал, что про него говорят не стал разбираться а поступил иначе,не стал доказывать , т.к. это было бы бесполезно.

это 4 часть.

на полдни [на полдни — на юг, на восход — на восток, на закат — на запад] за сарай лощина, табун ходит, и аул другой в низочке виден. от аула другая гора, еще круче; а за той горой еще гора. промеж гор лес синеется, а там еще горы — все выше и выше поднимаются. а выше всех белые, как сахар, горы стоят под снегом. и одна снеговая гора выше других шапкой стоит. на восход и на закат все такие же горы, кое-где аулы дымятся в ущельях. «ну, — думает, — это все ихняя сторона».          стал смотреть в сторону: под ногами речка, аул свой, садики кругом. на речке — как куклы маленькие, видно — бабы сидят, полоскают. за аулом пониже гора и через нее еще две горы, по ним лес; а промеж двух гор синеется ровное место, и на ровном месте далеко-далеко точно дым стелется. стал жилин вспоминать, когда он в крепости дома жил, где солнце всходило и где заходило.

сначала романа евгений онегин не вызывал у меня положительных эмоций  так как в начала романа он прявляет себя эгоистом, и после  того как он читает мораль татьяне он вызывает недоумение. но после крушения всех его надежд его становится жалко