твір на одну з тем:
"волелюбні мотиви в поезії гете прометей"
"прометей-богоборець"
"ідеал людини людського співіснування змальований у оді шиллера до радости"
"як обрести миру и духовної єдності в європі"
"основні цінності епохи просвітництва"

ответ:

объяснение: вгорни небо твоє, зевсе, імлою хмар, вчини, як отой хлопчак, що толочить будяки, влучай в дуби й верхів’я гір,— тільки мою землю мені залиши і мою хатину, будовану не тобою, і вогнище моє із розжареним приском, якому ти заздриш. не знаю нікого біднішого під сонцем, ніж ви, богове! нещедро ви живлите данням офір і дихом молитов вашу величність. ви б геть змарчіли, якби не жебраки і діти, дурники, повні надії. коли я був малий, тоді, не знаючи, що, де і як, звертав свої заблудлі очі до сонця, чи нема там вгорі вуха, що скарги мої почуло б, серця, що так, як моє, пригноблених би іло. хто допоміг гордість титанів мені здолать? хто від смерті мене врятував, від долі раба? чи не ти само це звершило, серце, в паланні святім? чи не палало, юне й добре, ти, марно дякуючи за рятунок тому, хто спить у високості? тебе шанувати? чому? може, зм’якшив ти колись болі знедоленим? може, притишив колись сльози настрашених? чи не всемогутній час мужа із мене викував? чи не одвічна судьба владує і мною, й тобою? либонь, ти гадаєш, що зненавидіти життя я мушу, втекти десь в пустелю, бо не всі вже пуп’янки мрій достигли? ну, тут я сиджу і формую людей на свій образ — поріддя, що подібне до мене, щоб мучитися, щоб ридати, щоб втішатися, щоб радіти,— і зневажати тебе, як я

кажется оно

щоб бути здоровим я закаляюсь. вранці бiгаю.стараюсь частіше ходити пешком.по вранці приймаю контрасный душ.два рази в тиждень плаваю в басейне.а влітку загараю і купаюся в морі.

наверное, потому, что родион видел в ней союзницу по преступлению. ведь она тоже убивает себя как личность, но делает она это ради своей несчастной, семьи, отказывая себе даже в самоубийстве. значит, соня сильнее раскольникова, сильнее своей христианской любовью к людям, готовностью к самопожертвованию. кроме того, она распоряжается своей жизнью, а не чужой. именно соня окончательно опровергает теоретизированный взгляд раскольникова на окружающий мир. ведь сонечка отнюдь не смиренная жертва обстоятельств и не «тварь дрожащая». в страшных, казалось бы, безвыходных обстоятельствах она сумела остаться чистым и высоконравственным человеком, стремящимся делать людям добро. таким образом, по мысли достоевского, только христианская любовь и самопожертвование являются единственным путем к преобразованию общества.