Каковы лирические отступления в главе «огни сибири» в поэме «за далью — даль»

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

жил-был мальчик по имени ваня и он был такой что ни че он не умел. в тетрадке было всегда по два или даже кол. он ходил и спрашивал у детей дайте списать но они ему не давали. и вот когда урок закончился побрел он домой с поникшей головой и вдруг он увидел своего хорошего друга. тот предложил пойдти к нему в гости тот мальчик обрадовался и подумал может даст он списать .и вот они пришли домой прошли в комнату и тока ваня хотел попросить списать   у друга как вдуг появилась мама у коли. она услышала как ваня попросил у коли списать и ответила ему век живи век учись

      стихотворение «смерть поэта» состоит из двух частей. первая часть – элегия, а вторая – сатира. в этом стихотворении лермонтов обвиняет в смерти пушкина не только дантеса, но и всё общество. по мнению лермонтова, причина гибели пушкина в том, что поэт обречён на одиночество и не мог этого вынести. он бросается в чуждый ему мир и погибает.         пушкин погиб, потому что «восстал он против мнений света…». светское общество не понимает «его свободный, смелый дар».      в первой части стихотворения лермонтов несколько строк берёт у других писателей и немного их изменяет.         вторая часть стихотворения – это ответ на суждения тех, кто оправдывал убийц поэта  вторая часть наполнена антитезами, иллюстрирующими невозможность понимания между поэтом и "светом", толпой. в первой части автор взывал к толпе, теперь обращается к поэту. по своему жанру стихотворение «смерть поэта» представляет собой смелое сочетание элегии с сатирой, впервые встречающееся в поэзии.«смерть поэта» — это речь общественного обвинителя, новый образец политической лирики, отличающийся точностью и ясностью языка. стихи поражают богатством интонации и с предельной убедительностью волнующие поэта мысли и чувства. голос лермонтова то дрожит от сдерживаемого негодования, то полон презрения, его речь то звучит грустно — лирически, то наполнена негодованием.

валёк относился к васе,сначала недоверчиво,так как вася был сыном судьи.но потом валёк проявил симпатию,когда понял.что вася хочет им и подружился с ним.