Кластер по рассказу "кусака" ​

павло глазовий народився зо серпня 1922 року в так званому історичному козацькому дикому полі у смт новоскалювата (тодішня кіровоградщина) миколаївської області у родині хлібороба. його предки носили козацьке прізвище окань. але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. існує версія, що слово «окань» пов'язане з мірою довжини в київській русі.11-річним хлопчаком павло пережив голодомор. у страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.після восьмирічки закінчив педучилище в новомосковську дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. один рік попрацював учителем молодших класів. в армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із внз після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.згодом потрапив у блокадний ленінград, нагороджений медаллю «за оборону ленінграда». звичайно, солдатам давали більший пайок, ніж цивільному населенню, але набідувалися й вони добряче. після блокади павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.і після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних штепселя й тарапуньки.вищу освіту павло здобув у київському педагогічному інституті (1950 з 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «перець», згодом — заступником головного редактора журналу «мистецтво».був членом спілки письменників україни з 1968 р. автор поеми «слався, вітчизно моя! », 13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. заслужений діяч мистецтв україни (1993). нагороджений орденом «за заслуги» iii ступеня (1997).помер павло глазовий 2004 р.його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, постать визначного українського сміхованця павла прокоповича глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. у виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. він був лауреатом літературної премії імені остапа вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно

          колыбельные песни. красота и доброта колыбельных песен. содержание песен  — пожелание удачи, благополучия («будешь в золоте ходить, чисто серебро носить»), радостного труда («спи, посыпай, боронить поспевай»), но это в будущем, а в настоящем  — «приди, киса, ночевать, приди васеньку ».

            пестушки и потешки. пестушки, потешки  — от слов «тешить, потешать», «пестовать», «нянчить», «холить». потешки и пестушки поются во время первых движений ребенка, его кормления («потягунюшки, порастунюшки, говорунюшки, руки хватунюшки, ноги ходунюшки»).

            прибаутки. маленькие сказочки в стихах. в  прибаутках-перевертышах все наоборот («ушастая свинья свила гнездо на дубу»). ребенок учится смеяться, ставить все на свои места.

            заклички и приговорки. обращение к солнцу, радуге, дождю, птицам  — закличка. приговорка  — обращение к улитке, птичке, мышке с просьбой дать новый зубик вместо выпавшего, передразнивание птиц. например, обращение к дождю  — «поливай ковшом», солнцу  — «выгляни в окошечко». игровые припевы и приговоры: «хозяин» зовет «гусей-лебедей» домой.

            считалки. это счет в простейшей форме. счетом решали, кому водить («раз, два, три  — полетели комары! »). использовались считалки в детской игре.

            скороговорки. словесная игра, когда в одной фразе нарочно совмещаются трудные для выговаривания звуки («на  дворе трава, на траве дрова»).

            загадки. загадка задумывает, замышляет, предлагает отгадать то, что скрыто иносказанием («висит сито, не руками свито»). загадки открывают много чудесного в окружающем нас мире.

все вроде бы близко, вот только протянуть руку и взять,но на самом деле это невозможно сделать. кажется что локоть можно достать, но на самом деле это неосуществимо.также можно понять эту пословицу как сожеление о чем то неосуществимом.

      написано произведение не позднее апреля 1858 г. (цензурное разрешение рб помечено 17 мая 1858   л.н.толстой пометил это стихотворение буквами «т.ч.» (тютчев. чувство). произведение было впервые опубликовано в 1858 году, и современники ф.и.тютчева отметили несомненные идейно-художественные достоинства стихотворения:

- объективное раскрытие мира чувств любимой через их внешнее проявление: «она сидела на полу и груду писем разбирала…»;

- муки совести, тоска и отчаяние лирического героя (трагическая тональность): «стоял я молча в стороне/и пасть готов был на колени, - /и страшно грустно стало мне,/как от присущей милой тени»;

- фрагментарный характер текста;

- парадоксальные лексические сочетания: «страшно грустно»;

- внешняя незавершенность при внутренней цельности;

- символика: письма – символ части прожитой человеческой жизни;

- метафора («души смотрят»);

- оксюморон («страшно грустно стало»);

- эпитеты («чудно глядела», «горестных минут», «милой тени»);

- сравнения («как остывшую золу», «глядела, как души смотрят с высоты на ими брошенное тело…», «как от присущей милой тени»);