Основаная и второстепенная информация,,кавказский пленник,,

2.1.   как ведут себя герои в ситуации смертельной опасности? (встреча с татарами, когда героев берут в плен)

2.2. как ведут себя герои, когда с них требуют выкуп?

2.3. как ведут себя герои в плену?

2.4. как ведут себя герои во время побега?

2.5. как сложилась
судьба героев?

3. заключение.

3.1. как воспитать в себе качества, достойные уважения?

встреча с татарами жилина и костылина

требование выкупа

заработка жилина

дины жилину

кукла которая сделал жилина своими. руками или изделия и т.д

нажми, чтобы
рассказать другим, насколько ответ полезен

подробнее - на -

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

как-то раз я шла по улице со своей лучшай подругой. у меня был парень. она его хорошо знала мы вместе сним дружили, гуляли. и вдруг он стал обращать внимание только на мою подругу. они опщались переписовались,а когда я ему званила или писала сообщение он не отвечал или говорил что он занет. как-то раз я ему позвонила он ответил и скозал как всегда что он занят и перезвонит когда освободиться. мне надо было сходить в магозин и я увидела его с моей лучшей подругой. я быстрей сходила в магозин, а когда пришла заперлась и ревела как истеричка целый день. я не понимала почиму он миня так неожиданно бросил. я ревела пока не при шла моя мама. она увидела чтоя плачу и начила меня распрашивать почему я плачу я ей всё разкозала так как есть она меня успокаевала. и говорила если он так поступил с табой значит ты когдато тагже поступила может даже и не в этой жизни а в прошлой ведь когда человек умерает он возраждается в другова человека или животнова. она мне скозала попросить прощения у маего парня, подруги вопщем у всех а в перваю очереде у самой себя и ещо отпутить всех и простить. я прежде чем зделать что сказала мне мама я задумалась может я ив правду так поступила как он поступил со мной. но я нечего не вспомнила. и попросила у всех прощения и была им за то что они были дляменя зеркалом.