Рассмотрите иллюстрацию проанализируйте как художник передаёт характеры персонажей и действие пьесын. в. гоголь (ревизор)

олицетворение,метафора,эпитет,сравнение

это произведение про бедность голодаевки. про бедных семей которые считали себя богатыми. и про их питомца рыжика который к ним пришёл и жалостно стонал. и они его взяли к себе.

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

1) комедия “ревизор” представляет собой глубоко реалистическое произведение, в котором нашли отражение пороки помещичье-чиновной системы россии тридцатых годов xix века. важное место в системе персонажей комедии занимают чиновники, населяющие уездный город. это собирательный, обобщенный образ, выведенный сатирически, ибо включает в себя все отрицательное в политической системе россии того времени.

автор своей комедией утвердил новую мысль в -не исполнители, а сами законы, весь уклад существующего строя виноваты в том, о чем поведало произведение великого мастера.

2) первым сообщил о ревизоре городничий антон антонович сквозник – дмухановский. он собрал всех чиновников своего городка, чтобы доложить им о письме от знакомца, в котором сказано о скором прибытии ревизора из петербурга. инкогнито.

3) слухи считались самым надежным источником информации, и чиновники приняли желаемое за действительное.

4) хлестаков - мелкий чиновник, человек ничтожный, всеми порекаемый. его презирает даже собственный слуга осип, его может оттаскать за вихры отец. он беден и не способен работать так, чтобы обеспечить себе хотя бы сносное существование.

5) в беседах со всеми пытается повысить себе цену.

6) завязка "ревизора" дана уже в первой фразе: "я пригласил вас, господа, с тем, чтобы сообщить вам пренеприятное известие: к нам едет ревизор". и уже эта фраза дает основной толчок всему действие - возникновению страха, который и помрачил разум городничего.

  как одной фразой городничего  автор завязал пьесу, так одной фразой жандарма он ее развязывает,— фразой, производящей ошеломляющее впечатление опять-таки своей неожиданностью и в то же время совершенной необходимостью.