”справжні цінності в житті людини” (за повістю в. короленка “сліпий музикант”);

Життєві цінності людини не тільки визнаються більшістю свідомих громадян, а й державою. справжні цінності для людини необхідно визначати з точки зору вічності. вічні цінності, ті, які були актуальні протягом всієї історії, і ті, які були завжди важливі і навіть невід’ємні для людей, і є істинними.   до таких дійсно можна віднести цінність життя людини. у всі часи життя було і вважалося найбільшою цінністю, а смерть сприймалася як очевидне зло. люди готові на самі сміливі вчинки, щоб зберегти своє життя і життя своїх близьких. важливо зауважити, що для кожної людини повинна бути цінне не тільки власне життя, а й життя його близьких. на друге місце після життя в шкалі цінностей необхідно поставити любов. життя людини дуже непросте, в ньому постійно необхідно вносити щось цікаве, щоб воно не ставало нестерпним. саме любов наповнює людське життя змістом, вносить в життя істотну різноманітність, і тому настільки цінна.

зимой снег глубокий, летом хлеб высокий.

Чудесен рассказ показался царю: «мой кубок возьми золотой; но с ним я и перстень тебе подарю, в котором алмаз дорогой, когда ты на подвиг отважишься снова и тайны все дна перескажешь морскова». то слыша, царевна, с волненьем в груди, краснея, царю говорит: «довольно, родитель, его пощади! подобное кто совершит? и если уж должно быть опыту снова, то рыцаря вышли, не младова». но царь, не внимая, свой кубок златой в пучину швырнул с высоты: «и будешь здесь рыцарь любимейший мой, когда с ним воротишься ты; и дочь моя, ныне твоя предо мною заступница, будет твоею женою». в нём жизнью небесной душа зажжена; отважность сверкнула в очах; он видит: краснеет, бледнеет она; он видит: в ней жалость и тогда, неописанной радостью полный, на жизнь и погибель он кинулся в утихнула и снова и пеною снова и с трепетом в бездну царевна и бьёт за волною приходит, уходит волна быстротечно - а юноши нет и не будет уж вечно.