Цитати до образу ассоль та грея пурпурові вітрила

Здитинства артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. він відрізнявся живою і мрійливою ​​душею. коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. так, наприклад, побачивши картину розп’яття христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав у неправильно. ассоль рано втратила матір, і її виховав батько — суворий і замкнутий лонгрен. односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни лонгрен був жорстоким і безсердечним. він не врятував його, коли того відносило в море. а те, що  через нього  померла мері, мати ассоль, власник таверни промовчав. з тих пір ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. крім того, ассоль вважали несповна розуму  після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. за це її називали не інакше, як "корабельна ассоль"

как-то раз я с подругами записалась в театральный кружок. мы ходили три раза в неделю.                                  

                прошла первая неделя, и одна девочка, по имени маша, сказала, что она не будет ходить. и больше не пришла. вслед за ней ушли ещё две девочки. и осталась я саша и катя - мои подруги.

              мы проходили в кружок месяц, потом ещё месяц, и ещё. мне стало неинтересно туда ходить, и от занятий и растяжек было не привычно. я решила тоже бросить. но мне мои подруги сказали: ,,терпение и труд, всё перетрут”.

              после этого я осталась в кружке в окружении саши, кати и одногруппников. мы уже выступали много раз, и никто из нас теперь не собирается уходить.