1)как вы оцениваете умственные способности недоросля, что усматривается в его репликах-глупость или наглость? 2)почему митрофан отталкивает мать и покорно ведет себя с правдиным? 3)какую роль в пьесе играют пословицы и поговорки, которыми богата речь героеев? кого и как они характерезуют? фонвизин "недоросль" 30

1) недоросль является скорее глупым, чем наглым. об этом говорит даже его реплика: "не хочу учиться, хочу жениться! " тем самым, для него лучше быть неучем, чем бедным, так может рассуждать только глупый человек. тем более, его родители поощряют такое поведение, что только усиливает его пагубное поведение. 2) митрофан отталкивает мать, потому что та разговаривает с ним, как с ребенком. ему не нравится то, что она делает, поэтому так себя с ней ведет. 3) пословицы, прежде всего, это мудрость народа. взять того же недоросля, который не хотел учиться, или софию, которая была мудрой девушкой. например, "всякая вина виновата", "дела не делай, от дела не бегай", "век живи, век учись", "без вины виноват".

пам’ять серця про грізну війну

 

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

1) тут значени ена мой вгляд таково..если ты не будешь принимать какие то необычные решения..то твоя жизнь будет наполненна то етсь не нужно жить так сказать по шаблону

2) то есть донести до человека правду..понять его