Написать моё отношение к сказу "медной горы хозяйка"!

мне понравился сказ п. п. бажова "медной горы хозяйка". как и любое фольклористое произведение оно наполнено живой устной речью. всё происходящее - это реальные события, дополненные чудесами и фантазией рассказчика. 

я оценила для себя тот факт, что автор в   своём сказе поощряет такие качества человеческой души, как доброта, целеустремлённость, преданность, смелость и отсутствие жадности. степан отказался жениться на хозяйке медной   горы потому, что у него была невеста - сиротка настенька. он её любил и не хотел сделать девушке больно. ведь у неё никого не было. за это хозяйка медной горы степана. она оценила его высшие человеческие качества и в дала ему малахитовую шкатулку с различными богатыми украшениями. 

  и хоть конец этого замечательного, на мой взгляд, произведения печальный, оно всё равно навсегда запало   в мою душу. сказ бажова учит людей сохранять в себе высшие человеческие ценности, быть преданным и не идти на поводу у знати. 

декабрь-чудесная пора

декабрь-заснеженна гора

декабрь-новый год почти

декабрь-всем этот стих прочти)

я вважаю, що не можливо виправдати коханням зраду. можна віддати своє життя, але чи можна щоб інші розраховувалися за те, що ти бажаєш володіти жінкою? коли б він вивів її з облоги, можливо, навіть її близьких, але ж не віддати на погибель брата, батька та стільки співвітчизників!  

  не думаю, що можливо залишитися людиною і спати спокійно в обіймах жінки, за яку так розрахувалися. все одне прокляне життя, коли трохи розійдеться марево пристрасті. тому вчинок тараса, мені здається , меньш жахливим. це як дати спокій людині приреченній на страшні страждання.

  любов ніколи не виправдає жертовності інших через твоє бажання. любов сама загине поряд, чим залишиться жити на довгі роки. любов - це настільки велике почуття, що поряд з   нікчемністю та зрадою не може існувати.