Дед ходил в лес на охоту,и хотел пристрелить зайца,но он промазал.потом начался лесной и дед понял,что он идёт прямо на него.и тут дед увидел того самого зайца.дед знал,что звери гораздо лучше человека чуют,откуда идёт огонь,и всегда спасаются.и дед побежал за зайцем.и заяц вывел деда из огня.
про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.
Популярные вопросы