Почему был испорчен праздник. задумывались ли дети о последствиях поступков. герои делали так, потому что были жадными, завистливыми, жестокими, не способными правильно оценить то, что они делали, добрыми, отзывчивыми, смелыми. объясни. примеры из текста. если чё это рассказ ёлка

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

равнодушие, унижение другого человека, отсутствие совести – вот качества, которые приводят к серьезным последствиям, даже к смерти… я считаю, что нужно отвечать за свои поступки, нельзя унижать человека, не стоит утверждаться за счет другого. через многие годы может случиться такая беда, которая станет укором на всю жизнь. чувство вины вырастет до такой степени, что не никто (вспомним предателя иуду и иисуса христа, рассказ а.костюнина "рукавичка" и пропавшая на уроке домоводства рукавичка стала причиной унизительно обыска всего класса: с "вытряхиванием" содержимого из детских портфелей, с публичным раздеванием первоклашек, со слезами, демонстрацией тайных дырочек на носках и колготках, крестиков, которые нужно было прятать в то время. соседа, юрку гурову, из большой бедной семьи с вечно пьяным отцом, кто-то предал, "подставил", подложив рукавичку - засунув за майку. "вор" - раскаленным тавром было навеки поставлено деревней на нем и на всей его семье. сильно и метко выразился александр костюнин, назвав восемь школьных лет тюремным сроком для юрки. мальчик стал изгоем: ему плевали в кружку, бросали портфель в лужу, шапку закидывали в чужой огород, смеялись над ним, унижали… человек формирует свой характер и судьбу под влиянием среды, родителей, школы, общества, друзей. бедненького юрку с семи лет называли вором, он им и стал через тридцать лет, воруя у односельчан последнее. пострадавшие наказали воров, заставив их рубить прорубь – место своей казни. топить их никто не собирался, хотели проучить. но второго унижения юрка не пережил – он повесился. не могу не отметить то, как автор веско и убедительно находит главного виновника – людское равнодушие к внутренним страданиям одного человека. чем созидается мир? мыслью, трудом, совестью. как строится общество? своими духовными устремлениями. но их зарождает школа. дух школы имеет свои основания: вера, праведность, любовь, справедливость, совесть – ее сила. александр костюнин высказал читателю свое, наболевшее: школа не дала ему и другим одноклассникам этих заветных истин, научила лишь унижать друг друга, подобно той учительнице, быть равнодушным к чужой беде. весь текст рассказа, особенно яркие эпизоды: обыск одноклассников и наказание воров через тридцать лет - пронизаны мыслью о том, что нельзя человека оставлять в беде, в равнодушной пустоте. каждое слово писателя так и ранит душу читателя, невольные слезы жгут сердце. хотя я и не знаю карельского языка, но жалобное юркино «миня эн тийе» болью отзывается во мне. люди, не унижайте других, тем самым вы не унизите себя! такими словами мне хотелось бы закончить свое сочинение.