Зовнішня і внутрішня політика князя мідовга​

У 1230-х роках Міндовг став наймогутнішим серед усіх литовських князів. Приєднавши у 1230-1240-х роках західноруські землі (Полоцьк, Вітебськ), Міндовг поклав початок Великому князівству Литовському та став його першим великим князем. Проте його політичні амбіції на цьому не вичерпалися – у 1251 році Міндовг разом зі своєю дружиною Мартою приймають хрещення західного обряду, а вже у 1253 році за наказом Папи Римського Іннокентія IV отримують титул короля та королеви Литви. Таким чином держава Міндовга вийшла на європейську арену як рівноправний гравець, проте такий стан речей лишався недовго. Військові конфлікти з Тевтонським та Лівонським орденами, походи на Польщу, невдоволення литовського населення католицькими місіонерами викликали розлад у відносинах Литви із Заходом у цілому та папською курією зокрема. Тому 1255 року Папою Римським Олександром IV було оголошено хрестовий похід проти Литви. Такий заклик повторювався ще декілька разів. Існують відомості, що у відповідь на таку політику Папи Міндовг зрікся християнства близько 1261 року. Його ж син зробив це ще раніше – у другій половині 1250-х років Войшелек зрікся корони та католицизму, прийняв православ’я та відправився в паломництво на гору Афон. Сам Міндовг, будучи в неладах із усіма сусідами, був вбитий змовниками в 1263 році.

Міндовг цікавий у розрізі історії Русі-України декількома фактами:

За його правління Литва захопила частину руських земель.

У руських літописах згадується держава «Литва Міндовга».

Тісні політичні зв’язки Міндовга та Данила Галицького.

У цей період були здійсненні перші серйозні та задокументовані контакти Русі та Литви, при чому як у військовій, так і в політичній площинах.

Після Міндовга литовським князем на деякий час став син Данила Галицького Шварно. Далі княжив Тройден, проте в українській історії Литва виходить на перші ролі за часів великого князя Гедиміна (Гедимінаса) – засновника правлячої литовської династії Гедиміновичів.

У якому році Міндовг охрестився?1250 р.1251 р.1253 р.1255 р.

1. 12 век

2. 978 г.

3. в новгород

4. изучение гербов

5.  879году ( век - 9)

6. 988 г

7.   скорее всего в девятом веке

8.  искоростень

9. наверно пушки (первое огнестрельное оружие)

10. 1097

11.   912 г.

12.   1132 г.

13. козельск

14. 

15. в 1054 г.

анатолий евгеньевич    родился 18 мая 1956 года. раннее детство прошло в с.зириклы шаранского района. в 1960 году семья переехала в п.мичуринск.

в    1963 году поступил и в 1973 году окончил мичуринскую среднюю школу. в том же году    поступил в харьковское высшее военное командно- инженерное училище ракетных войск стратегического назначения.

выпускника училища, готовящего военных специалистов, составляющих элиту советской армии, лейтенанта    а.  направили на службу в далекий красноярский край - в ракетную    дивизию.

после трех лет службы молодого специалиста    перевели в г. читу, в штат ракетной армии.

в 1986 году    майор а.е.    поступил в военно-политическую академию в москве, которую окончил с отличием.

в 1989 году его направили на новое место службы - в г.первомайск, что находится на украине. служил зам.командира ракетного полка по работе с личным составом.

в 1992 году переехал в башкирию. вначале служил на должностях начальника отделения ленинского райвоенкомата г.уфы, далее два года службы в военном комиссариате республики заместителем начальника    отделения кадров.

с 1998 года работал военным комиссаром    объединенного военного комиссариата    г.белорецка, с присвоением воинского звания «полковник».

с 2001 года, до выхода в отставку в 2007 году, служил в качестве заместителя военного комиссара рб.

в настоящее время работает генеральным директором предприятия связи «шок».

из 34 лет военной службы 11 лет боевое дежурство на командных пунктах в ракетных войсках    стратегического назначения, в том числе три года в качестве первого номера-командира дежурных сил ракетного полка с шахтными пусковыми установками. награжден орденами святого князя александра невского ii степени и 7 медалями.