Чи можна стверджувати, що на початку 20 ст Наддніпрянська україна за місцем в економічній системі Російської імперії була колонією, зберігаючи роль джерела дешевої робочої сили і сировини та ринку збуту готової продукції з інших регіонів імпер

Перша причина початку революції 1905-1907 років — економічна ситуація в країні. У 1900-1903 рр. сталась економічна криза. За попередні тридцять років, нагадаю внаслідок промислового перевороту, коли працю людей почали масово заміняти машинами, в Україні набудували багато фабрик і заводів (явище яке ми називали індустріалізацією). Насамперед, це відбувалося на місцях покладів вугілля, заліза та нафти.

Справи йшли добре. Занадто добре. Настав момент, коли почали виробляти так багато продукції, що ніхто вже не міг її купити (криза перевиробництва). Виробники були змушені знижувати ціни на власну продукцію, аж поки не пускали все по вітру. Мальків поглинули великі акули бізнесу. Так творилися монополії — великі гравці на ринку, що контролювали більше третини виробництва певного продукту.

Скорочення виробництва вело до звільнення робітників, або погіршення і так не надто хороших умов праці. На початку ХХ століття нормальною практикою був 12-годинний робочий день. Логічно, що однією з основних вимог революції стало введення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати та покращення умов праці.

Для того, щоб приховати наслідки економічної кризи Микола ІІ вирішив провести «маленьку переможну війну» з Японією, що тривала з 1904 по 1905 рік. Війна завершилася ганебною для Російської імперії поразкою і стала другою у нашому списку причиною революції 1905-1907 років.

Третя поєднала у собі самодурство російського самодержавства та глобальні тенденції розвитку людства. Це так звана масовизація політики. Завдяки модернізації та розвитку нових технологій, все більше людей могли і прагнули брати участь у політичному житті і через політику реалізовувати власні прагнення до змін. Забезпечити цю можливість для широких мас суспільства міг демократичний устрій та ліберальні перетворення.

Натомість, устрій Російської імперії залишався жорстко консервативним, часто репресивним. Замість поступок і надання хоча б основних прав і свобод, імперських уряд частіше йшов шляхом посилення поліцейського режиму та заборон.

это трибунал священной канцелярии инквизиции (исп. tribunal del santo oficio de la inquisición, широко известный как испанская инквизиция, исп. inquisición española)  — суд, созданный в  1478 году католическим монархом фердинанда ii арагонским и изабеллой i кастильской. возглавлял инквизицию  - великий ген. инквизитор кастилии и арагона торквемаду, который и завершил дело преобразования испанской инквизиции.в 1484 году торквемада назначил в севилье общий съезд всех членов испанских инквизиционных трибуналов, и здесь был выработан кодекс, регулировавший инквизиционный процесс.

  результаты истребительной деятельности испанской инквизиции при торквемаде, в период от 1481 до 1498 года : около 8  800 человек было сожжено на костре; 90  000 человек подверглось конфискации имущества и церковным наказаниям; кроме того были сожжены изображения, в виде чучел или портретов; 6  500 человек, спасшихся от казни посредством бегства или смерти.

  лютер и кальвин признавали известную ценность земной жизни и практической деятельности, полезность некоторого светского знания. невозможно отрицать индивидуалистическую тенденцию: признания права собственного решения, а значит – разума и воли человека (кальвинистская идея божественного избранничества и обязанности каждого проявить максимум энергии в своем "призвании").на этом сходство заканчивается, и начинаются противоположности: христианство стремилось ограничить человеческую любознательность, тогда как гуманизм всячески стремился ее развить. гуманисты были убеждены во всемогуществе человеческого разума, напротив, реформаторы вдохновлялись идеей всемогущества веры. "пусть никто не думает, - писал лютер, - что он может постичь веру разумом… . то, что говорит христос, - истина, независимо от того, могу ли я или какой либо иной человек понять это".гуманистам был ненавистен аскетизм, составляющий стержень религиозной морали. человек может достигнуть совершенства не в силу искупления и особой божественной милости, а собственным разумом и волей, направленной на максимальное раскрытие всех своих естественных способностей.напротив, лютер исходил из "коренной и общей испорченности человеческой природы". снискать божью благодать человек может только покаянием, самоуничижением и самопопранием перед богом, подавлением собственных желаний и стремлений.наконец, доминантой ренессансного гуманизма была идея человека, чье высокое достоинство определялось не знатностью происхождения, не званиями или богатством, но только личной доблестью, благородством в делах и помышлениях. новое понимание человека объективно противостояло феодально-сословной дискриминации как программа человеческого равенства. отсюда, гуманизм возрождения – идеология раннебуржуазная, т. е. антифеодальная, народная. напротив близость церковно-реформационной идеологии к массам и тем более ее революционность представляются с. м. стаму весьма относительными. говоря о свободе христианина , лютер имеет в виду только духовную, а отнюдь не мирскую свободу.