Фантастична розповідь повсякденне життя римлян часів імперій

У перші століття нашої ери Рим став одним з найбільших міст Середземномор’я. У ньому на той час проживало понад мільйон жителів. Спочатку це була ринкова площа. Але пізніше навколо форуму споруджували будівлі, і він зрештою опинився в центрі Рима. Імператори Цезар, Август, Нерон, Траян перебудовували й добудовували його. Тут з’явилися величезні храми, пам’ятники та інші громадські споруди.

Рим потерпав від перенаселеності, адже з усіх кінців імперії сюди стікався люд. На вулицях Рима часто утворювалася велика тіснява, а на перехрестях іноді не могли розминутися колісниці та вози.

Аби розв’язати транспортну проблему, Цезар ввів певні правила дорожнього руху. Відповідно до його указу на деяких вулицях було запроваджено односторонній рух. Також зі сходу сонця і до кінця робочого дня заборонявся проїзд по Риму приватних колісниць, екіпажів, возів. А приїжджі взагалі повинні були залишати транспорт за містом і пересуватися тільки пішки або в найманих паланкінах. Було створено спеціальну службу, яка слідкувала за порядком на вулицях і не допускала суперечок та бійок між учасниками руху.

У Римі були також свого роду «таксі-колісниці». На вісь колісниці закріплювали таксометр», який був звичайним тазом. Після певної стадії їзди (приблизно 200 метрів), у нього падав невеликий камінчик. За кількістю камінчиків, що опинилися в тазі, і визначалася оплата проїзду.

З кінця Республіки в Римській імперії розпочинається ера будівництва, своєрідний «будівельний бум», і продовжувався він до часів падіння Імперії.

  человек не шутил. путешественник имел ввиду крылатого быка с человеческим лицом, который охранял вход в царский дворец. у него пять ног.

в 50-х гг. xvi в., когда россия захватывала идель-урал, мусульманские правители средней азии решили положить конец политическим беспорядкам, происходящим в сибири – к северу от их владений. в сибирь было послано объединенное узбекско-ногайско-башкирское войско под командованием кючема шейбани – сына среднеазиатского амира муртазы. против кючема выступила сибирская знать во главе с ханом ядкаром, однако большинство сибирских мусульман, уставших от произвола местной старинной аристократии, поддержало его. испугавшись за свою власть, ядкар отправил посольство ивану iv, присягнул кафирскому царю на верноподданничество и обязался регулярно платить дань. естественно, за счет своего и без того измученного смутами народа. причем поначалу он сделал попытку обмануть царя, обещав присылать ежегодно несколько тысяч собольих и беличьих шкур, лишь бы не допустили его низложения кючемом. когда вместо этого количества он прислал в москву в несколько раз меньше, иван iv пришел в ярость, и ядкару, которого теснило войско кючема, пришлось долго каяться перед кафирским правителем и уверять его в своей глубочайшей преданности. царь согласился получать ежегодно тысячу шкур, но войска в ядкару так и не прислал: слишком отдалена и труднодоступна была сибирь для московского государства, еще не успевшего прочно закрепиться на волге. в 1563 г. войска кючема заняли сибирскую столицу искер (кашлык) на реке иртыш (иртеш). ядкар и его брат и соправитель бек-булат были казнены как муртады, а сибирская знать присягнула кючему, провозгласив его ханом сибири. видимо, опасаясь, что резкое расторжение договора, пусть даже с кафирами, нарушает шариат, кючем уплатил ивану iv годовой размер дани, который не успел уплатить ядкар, и уведомил царя, что больше договор между москвой и сибирью не действует.