Поляки в україні. поляки – народ, що належить до західнослов'ян. підгрупи слов'ян. мовної групи. у давньорус. і староукр. писемних пам'ятках відомі як "ляхи", мешканці "лядської (ляської) землі". в 10–11 ст., коли сформувалися польс. і давньорус. д-ви, навряд чи існувала чітка територіальна межа між поляками і русинами. не існувало і мовного бар'єру між носіями давньопольс. і давньорус. діалектів. перший відомий випадок поселення "ляхів" на теренах сучасної україни стався 1031, коли київ. кн. ярослав мудрий "посадив" захоплених у поході на польщу бранців у пороссі. представники рюриковичів і пястів укладали численні міждинастичні шлюби, завдяки чому у столицях рус. князівств з'являлися поляки у складі почтів польс. князівень. рус. міста відвідували поляки-купці і катол. місіонери (найвідоміший з них – гіацинт (яцек) одровонж, який наприкінці 1220-х – на поч. 1230-х рр. заснував у києві і галичі (давньому) домініканські монастирі). внаслідок династичної кризи у галицько-волинському князівстві та смерті його останнього володаря юрія ii болеслава тройденовича, частина території князівства з центром у львові (галицька русь) протягом 1340-х рр. перейшла під владу польс. короля казимира iii. із утвердженням його як верховного володаря у галицькій русі починається поставлення на уряди старост (королів. намісників) переважно вихідців з польс. етнічних територій. запровадження 1434 польс. права і утворення руського воєводства і подільського воєводства підтвердили практику, коли воє, каштелянами і старостами ставали етнічні поляки або вихідці з неукр. етнічних територій. серед привілейованої верстви кількість поляків поступово збільшувалася за рахунок як прибульців, так і місцевих зем'ян-шляхтичів, які змінювали політичну орієнтацію. загалом у цей час поляками у політично-правному значенні називали усіх представників шляхетської верстви. у містах кількість поляків збільшувалася завдяки прибуттю нових членів міських спільнот з інших польс. міст, а також поступовій полонізації нім. міщан, що виразно видно у львові 16 ст. катол. церк. структури на укр. землях у 14–16 ст. формувалися за рахунок переважно вихідців з польс. етнічних земель, що у свою чергу призвело до формування стійкого стереотипу католик - поляк.
Спасибо
Ответ дал: Гость
Поражение в крымской войне-самая главная причина,а также крестьянские волнения
Ответ дал: Гость
завоевание малой азии, сирии и египта (334—332 гг. до н. э.) разгром персидской державы (331—330 гг. до н. э.) поход в среднюю азию (329—327 гг. до н. э.)боевые действия велись в бактрии и согдиане, на территории современных афганистана, таджикистана и узбекистана. поход в индию (326—325 гг. до н. э.)весною 326 до н. э. александр вторгся в земли индийских народов со стороны бактрии через хайберский проход, покорил ряд племён, перешёл реку инд и вступил во владение царя абхи из таксила (греки называли царя «человеком из таксилы», то есть таксилом) в районе нынешнего исламабада (пакистан). основная активность македонских войск в индии протекала в районе пенджаба, «пятиречья» — плодородной области в бассейне пяти восточных притоков инда. в марте 324 до н. э. александр вступил в город сузы (на юге ирана), где он и его армия предались отдыху после 10-летнего военного похода. в феврале 323 до н. э. александр остановился в вавилоне, где стал планировать новые завоевательные войны. ближайшей целью были арабские племена аравийского полуострова, в перспективе маячила экспедиция против карфагена. пока готовится флот, александр строит гавани и каналы, формирует войска из новобранцев, принимает посольства. за 5 дней до начала похода против арабов александр заболел. после 10 дней жестокой лихорадки 10 июня 323 до н. э. александр великий скончался в вавилоне в возрасте 32 лет, не дожив чуть более месяца до 33-летия и не оставив распоряжений о наследниках.
Популярные вопросы