Написать сочинение на "мой любимы верш я. купалы".

туга лишнее слово.т.е оно означает чувство человека.

творительный .ч.

ро́за — принятое в декоративном цветоводстве название культурных форм растений, относящихся к роду шиповник (лат. rósa) семейства розовые. первым научную характеристику роз дал древнегреческий естествоиспытатель, философ и ботаник теофраст. он достаточно подробно описал дикие и садовые розы, обосновал приёмы их возделывания и размножения. выращивать розы в защищённом грунте первыми начали римляне. первое упоминание о выращивании роз в россии относится к началу xvi века. предполагается, что в россию они попали через славянские племена. массовое распространение получили только при екатерине ii. к концу xix века розы начали выращивать на всей европейской части россии.

війна. просто слово. п'ять літер. але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та

що таке війна? чому вона так впливає на людину? щоб розібратися в цьому питанні, я вирішив зазирнути до історії людства. колись війна була для первісних людей запорукою виживання, необхідністю. вони захищалися від хижих звірів, від нападів інших племен.

з часом люди збудували села та міста, захищаючись від хижаків. також навчилися розводити худобу та вирощувати хліб. начебто потреба у війні мала зникнути.

але, звільнившись від потреби воювати заради виживання, люди почали воювати заради слави та збагачення. імена великих завойовників збереглися донині в історії: олександр македонський, чінгісхан, тамерлан, наполеон. про великі війни складені перекази та легенди. а який хлопчина в дитинстві не грав у війну? не мріяв мчати з мечем на коні, грізним виглядом розлякуючи ворогів?

проте що несе війна мирному населенню? от скоро сімдесят років, як закінчилася велика вітчизняна війна. її відголоски дотепер відгукуються вибухами забутих у полях мін та снарядів. на досвіді воєнного покоління ми знаємо, що війна — це біль та страждання. зараз уявляється неможливим лежати в окопі в сорокаградусний мороз. або жити на чотириста грамів хліба в день. з чим можемо ми порівняти біль жінки, що отримала похоронку на чоловіка або сина? або біль дівчини, яка проводжала на війну хлопця, а дочекалася скаліченого інваліда?

зараз я спостерігаю за промінчиком сонця, що заходить. він теплий та лагідний. я знаю, що за заходом має бути схід. а яким він буде, чи теплим і лагідним, чи жорстоким та кривавим, залежить від нас. і народжується відчуття: не треба більше війни. ніколи. перреведеш на свой)