Какой совет вы бы дали андрею из романа "дзикае паляванне караля стаха"?

1. хлебны,асінавы

2.любавацца сіняй хваляй(т. убычылі цемную хмару(в.с),

бегаць па зялеёнай траўцы(м.с)

3.цемныя ночы, зяленыя палі, спелыя суніцы

4. разгалістыя,прыгожыя(мн.лік, н.с), сакавіцкае(адз.л,н.с.)

5. яснае сонейка(н. лясное возера(н. цёмная(ж.р.) ноч, сухое( н.р.) надвор'е

1)маліны, рамонкі--лімон

2)рака,  шафа--каша

3)маша,мілана,коля--малако

у наш час ўмець трэба ўсё. бо можа спатрэбіцца ўсё але гэта не абавязкова што ўсе свае навыкі трэба паказваць. проста калі раптам нешта трэба так ты гэта зможаш зрабіць! а для таго каб усё ўмець трэба вельмі добра слухаць на ўроках. што б добра ведаць беларускую мову трэба пісаць на працах звычайна нас вучаць гатаванні і шытью а хлопчыкаў прац.гэта можа спатрэбіцца вельмі моцна!

війна. просто слово. п'ять літер. але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та

що таке війна? чому вона так впливає на людину? щоб розібратися в цьому питанні, я вирішив зазирнути до історії людства. колись війна була для первісних людей запорукою виживання, необхідністю. вони захищалися від хижих звірів, від нападів інших племен.

з часом люди збудували села та міста, захищаючись від хижаків. також навчилися розводити худобу та вирощувати хліб. начебто потреба у війні мала зникнути.

але, звільнившись від потреби воювати заради виживання, люди почали воювати заради слави та збагачення. імена великих завойовників збереглися донині в історії: олександр македонський, чінгісхан, тамерлан, наполеон. про великі війни складені перекази та легенди. а який хлопчина в дитинстві не грав у війну? не мріяв мчати з мечем на коні, грізним виглядом розлякуючи ворогів?

проте що несе війна мирному населенню? от скоро сімдесят років, як закінчилася велика вітчизняна війна. її відголоски дотепер відгукуються вибухами забутих у полях мін та снарядів. на досвіді воєнного покоління ми знаємо, що війна — це біль та страждання. зараз уявляється неможливим лежати в окопі в сорокаградусний мороз. або жити на чотириста грамів хліба в день. з чим можемо ми порівняти біль жінки, що отримала похоронку на чоловіка або сина? або біль дівчини, яка проводжала на війну хлопця, а дочекалася скаліченого інваліда?

зараз я спостерігаю за промінчиком сонця, що заходить. він теплий та лагідний. я знаю, що за заходом має бути схід. а яким він буде, чи теплим і лагідним, чи жорстоким та кривавим, залежить від нас. і народжується відчуття: не треба більше війни. ніколи. перреведеш на свой)