Провідміняти числівник п'ятнадцять, сімсот тридцять шостий

смійец: а,кіхті,мушчці,болячці,дзвоник,пшениц: а,сорочці.

я не дуже люблю збирати урожай, але , адже знаю що потому зимою схочу огірка, а його немає. на городі я збираю тільки те, що вже викопали, або натрісли. ще я люблю збирати малинку, але як збираю то зразу і їм, то лишається менше чим назбирала.от так я збирати урожай.

1.удівчини довга,пишна коса.   

    жнеці взяли косу в руки і почали косити жито.

2.в останній час я все частіше відчуваю в своему серці муку.

    кухарка дістала муку,щоб замісити тісто.

3. три дівчини сиділи на лавочці. *три*-сказала мама,коли я розлив чорнила на стіл і вони вже встигли підсохнути.

4. коли підійшов до своєї квартири, я дістав ключ,щоб відкрити двері.

    я ,прогулюючись зранку на хмурій вулиці, задивився на небо і побачив ключ гусей.

5. у блузці,яку мені купила мама, дуже довгі рукава.

      найбільший рукав річки дніпро-це десна.

6. зараз дуже цінують кваліфікованих кадрів ,тому, коли вирішив ким ти будеш, вчися гарно.

    щасливі кадри з мого життя пронеслись переді мною.

я не имеюбоевых наград,горжусь отцами,помня неустанно,что ордена и шрамыпостоянноу ветерановна груди горят. горят онисквозь тысячи ночей, бередят память годы фронтовые, ранения, увечья роковые, глаза бессонницей измученных врачей.вас, нецелованныхбезусых пацанов,война рвала на клочьяи дырявила,в полях дивизиии армии оставиладосматриватьсюжеты вечных снов. я истину, конечно, не открою. земля отчизны не случайно плодородна, обильно политая кровушкой народной, тысячелетие брала в себя героев.превозмогаятрудности и боль,не соглашаясьна вторые роли,неистовым накаломобщей волив войне исполнилирешающую роль.к тем, кто погиб,библейская строка,что мертвыев веках не имут сраму,и ту войну,ту мировую драмупотомкамне забыть наверняка! я - родомиз другого поколения,послевоеннымназывается оно,но к подвигам нетленнымя давнопочтенное имеюпоклонение.причастен к ним и искренне горжусь, что славу воинскую бережно наследую, что с вами вместе радуюсь и бедую и что в наследника достойного гожусь.когда приходит май,то над рекойцветами белымидеревья полыхают.под нимистарые солдаты отдыхают-они навечноуходят на покой.безжалостно вас годы мелют в прах, но на поверку, когда совесть просит, идут неспешно те, кто в сердце носит святую память о боевых друзьях.я не имеюбоевых наград,не ,что ждет там - впереди,но ордена на грудиу ветерановпусть всегда горят!