Лист до павлуся з твору "за сестрою" будь ласка. дуже потрібно.

привіт павлусь,ти мене вразив своею хоробрістю,відважнісю та чесністю,я б дуже хотів з тобою зустрітися ,та дізнатися про всі твої пригоди,я в майбутньому ти станеш ще хоробрішим та найсміливішим козаком,який буде й надалі прославляти свою рідну країну та село спасівку

щоб ми не робили,де б ми не були-своїми вчинками ми карбуємо свій авторитет перед друзями та знайомими.людська праця з давніх-давен була візитною картою кожного із нас. праця зробила з мавпи людину,і не даремно,адже за вдяки своїй праці ми маємо можливість доцільно існувати в цьому світі.і не треба розпочинату ту роботу,яка тобі не під силу,адже навідь маленька праця оцінюється гідно оточуючими нас людьми,ніж безділля та не робство.і не треба соромитись проявляти свої здібності в будь-якій справі.

одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.