1)чи можна стверджувати, що розвиток європейської цивілізації в новий час забезпечив більшу незалежність людини від природи? 2)що спільного між середньовічною ремісничою майстернею й мануфактурою? 3)чому власники мануфактур прагнули використовувати як найманих робітників жінок, підлітків і дітей? 4)чи можна заховані в тайнику гроші назвати "капіталом"? свою точку зору обгрунтуйте 5)які технічні винаходи хv-xvl ст. мали, на ваш погляд, найбільші наслідки для життя європейського суспільства? 6)чому деяких феодалів xv-xvl ст. називають новими дворянами? у чому полягає новизна їхнього життя й становища в суспільстві?

Українах західної європи найдавніші міста виникли за часів стародавнього риму. міста виникали скрізь, куди доходила влада риму, там, де довгий час стояли його легіони. пізніше міста стали виникати біля стін великих замків, монастирів, які давали населенню захист від небезпеки, а також на перехресті торгових шляхів, над великими річками, біля копалень, на узбережжі морів тощо.утворення середньовічного міста визначалося суспільним прогресом, насамперед прогресом аграрного виробництва та ремісництва. особливе значення мав розвиток товарного виробництва, що диктувало необхідність розвитку торгівлі, створення ринкових зон - базарів, ярмарків, складів, ремісничих майстерень тощо.становлення міст середньовічної європи розпочалося в xi ст. і йшло двома шляхами - відродженням старих, насамперед античних та будівництвом нових. до перших відносились такі міста як рим, неаполь, париж, генуя, ліон, лондон. нові міста, як правило на старих поселеннях, найраніше сформувалися в італії - венеція, піза, флоренція, неаполь, брі, амальфа, на півдні франції (x ст.) - марсель, арль, монпельє, тулуза та ін. та в німеччині - гамбург, любек, лейпциг, магдебург.виникнення їх саме у цих регіонах диктувалося впливом античної міської традиції та розвитком торговельних зв'язків із більш розвинутими на той час візантією та країнами сходу. з кінця xi ст. зростанню і процвітанню західноєвропейських міст сприяли хрестові походи. особливо успішно розвивалися середземноморські міста - центри левантійської (східної) торгівлі.місто від інших поселень відрізнялося присутністю торгу (ринок). торги відбувалися на ринковій площі міста, як правило, щотижня, а великі торги - кілька разів на рік. дня ведення торгових справ у центрі міста будувався адміністративний осередок - ратуша. від ринкової площі розходилися головні дороги, між якими будувалися житлові будинки, постоялі двори, ремісничі майстерні. тут жили ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі). значна частина міського населення була зайнята в сільськогосподарському виробництві.середньовічні міста західної європи забудовувалися стихійно, вулиці були вузькими і кривими, мешканці не мали уявлення про каналізацію і водогін. внаслідок жахливої антисанітарії та перенаселення нерідко спалахували епідемії. власник землі, на якій стояло місто, був його  сеньйором.  у його руках були суд, гроші, він присвоював значну частину міських доходів. сеньйор надавав міським жителям деякі права та виконував певні обов'язки: встановлював митні збори, дні торгу, шляхи проїзду купецьких караванів, організовував захист міста та його жителів від нападу грабіжників. прагнення сеньйора отримати з міста якомога більше прибутків до комунальних революцій. розпочавшись із боротьби за зменшення поборів і торгові привілеї, вона переросла в боротьбу за міське самоврядування й правову організацію. міські жителі добилися звільнення від кріпосницької залежності, а міста отримали повне або часткове самоврядування. нерідко міські вольності й привілеї викуповувалися у феодалів за гроші.

Само понятие "консерватизм" довольно многозначно. носителями идеологии консерватизма выступают различные общественные классы и слои, заинтересованные в сохранении существующих порядков. характерные особенности консерватизма - враждебность и противодействие прогрессу, традиционному и устаревшему, /консерватизм в переводе с латинского - сохраняю/.  при взгляде на российский консерватизм в длительной ретроспективе (начиная, скажем, с карамзина и по сегодняшний день) легко заметить, что консерватизм в россии — это традиционно устремленность к власти. разумеется, всякая политическая сила потому и политическая, что предметом ее действий и целью ее деятельности является власть. но этот общетеоретический принцип в применении к российским консерваторам обычно прочитывается следующим образом: быть как можно ближе к власти[2]. казалось бы, это настолько нормально и настолько по-британски, что невольно вспоминается бенджамин дизраэли и его знаменитое определение партии тори (британских консерваторов) как «партии, естественным образом правящей». однако применительно к россии это определение дизраэли оказывается неработающим.