Как вам такой стих?

Ти пішов на війну несподівано, сину. Не віддам! - кричала тобі навздогін. Мамо, йду я за Тебе й за Україну! Ніхто не пануватиме в домі моїм! Так і пішов, обіцявши вернутись. Так і пішов мій син на війну. Я і не встигла до серця торкнутись, як він залишив мене тут одну. Я не спала й не їла; молилась ночами. Серце завмерло і голос затих. Я кожен день його зустрічала, й боялась зустріти його неживим. Телефонний дзвінок, його голос: "Все добре". Гармати, постріли і крики чиїсь. Герой, захисник мій хоробрий, мій Син... "Живим, повернись!" З новинами сивіла, наче в фільмі. "Все добре, Мамо, я живий" А я за нього так боюся сильно, і десь він зараз там рвонув у бій... Чекала довго я свого Героя! Ця біль мене скосила, як бур'ян. Обійняти хочу, а він десь обіймає зброю, ризикуючи своїм малим життям. Мій Син, пишаюсь Тобою. Герой, рідний мій Герой. Ти йшов жахливою війною, моя душа йшла поряд десь з тобою. "Алло, синок, тримаєшся? Все добре?" "Живий, здоровий, Мамо, лиш чекай!" Чекала свого справжнього Героя. Я постаріла від розлуки і нехай! Мене так все лякало невідоме. І я згорала в тЯжкому вогні! І ось, Герой мій повернувсь додому! В дерев'яній і брудній труні…